Положення про Центр, його завдання

ПОЛОЖЕННЯ ПРО ЦЕНТР ДОСЛІДЖЕННЯ ДЗВОНАРСТВА  ДЕРЖАВНОГО ВИЩОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ «ПРИКАРПАТСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ IMЕНІ ВАСИЛЯ СТЕФАНИКА»

  1. Загальні положення 
  1. Головною метою Центру дослідження дзвонарства (далі – Центр) є науково-дослідницька діяльність у сфері побутування дзвонів i дзвонінь, зокрема в Західному peгioні України. Центр є структурним підрозділом ДВНЗ «Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника» й у своїй діяльності керується його статутом і цим положенням, наказами, розпорядженнями ректора університету, колективним договором, правилами внутрішнього трудового розпорядку. Функціонує відповідно до ухвали Вченої ради «Про створення на базі Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника Центру дослідження дзвонарства» від 30 вересня 2008 року (протокол № 2) та наказу ректора № 515 від 20 жовтня 2008 року. Центр створюється та ліквідовується наказом ректора університету й підпорядковується проректору з наукової роботи.
  2. У методичному та науково-дослідному плані Центр координує свою роботу з Інститутом мистецтвознавства, фольклористики та етнології АН України, Відділом історії середніх віків Інституту українознавства імені Івана Крип’якевича НАН України, кафедрою музичної медієвістика та україністики Львівської національної музичної академії імені Миколи Лисенка, Інститутом літургійних наук Українського Католицького Університету (м. Львів), Інститутом народознавства НАН України. Співпрацює з подібними центрами в Луцьку, Мінську, Москві.
  3. Керівником Центру є директор, який працює на громадських засадах. Співробітниками Центру теж на громадських засадах є науковці, що ведуть кампанологічні дослідження. Для систематизації результатів наукового пошуку, зокрема, формування електронної бази даних «Дзвони України (ХІ–ХХ ст.)» передбачена ставка лаборанта. При відсутності директора лаборант виконує його обов’язки.
  4. Державний вищий навчальний заклад «Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника» забезпечує Центр приміщенням, необхідними матеріально-технічними засобами й оргтехнікою.
  1. Основні завдання Центру
  2. Організація та   координування   дзвонознавчих   (кампанологічних)   студій науковців piзних спеціальностей, інтереси яких орієнтовані на вивчення церковних і світських дзвонів i дзвонінь, зокрема створення джерельної бази їх історії та розповсюдження впродовж   тисячолітньої   християнської   культури   в   Україні,   місце   дзвонінь у церковному обряді й народних звичаях, відображення в прозі, поезії, малярстві, музиці тощо, шляхи залучення дітей i молоді до сприймання музики дзвонів на уроках, у позакласній i позашкільній роботі.
  3. Тема: «Історія та джерела дзвонарської культури України».

 

Основні пpoгpaмнi напрями науково-дослідницької діяльності Центру

 

Створення наукової джерельної бази (джерелознавчий напрямок) передбачає пошук, систематизацію, вивчення та введення в науковий обіг археологічних, писемних, іконографічних і фольклорних джерел як основи історичних і практичних досліджень, встановлення особливостей українського дзвонарства; окрім студіювання літописів, законодавчих актів, слід опрацювати Архив Юго-Западной России, Акты, относящиеся к истории Западной России, Акты, относящиеся к истории Южной и Западной России, Акти Віленської комісії, працю А. Петрушевича Сводная галицко-русская летопись, а також монастирські й козацькі літописи, інвентарі замків, монастирів, візитації парафій тощо; вивчити хроніки, історії міст, як початки дослідження особливостей дзвонінь у різних Церквах із часів Русі-України на її теренах, прослідковувати взаємовпливи тощо.

Збір експедиційно-польового матеріалу як важливого джерела потребує особливої уваги, оскільки ще живуть свідки розвою дзвонарства до Другої світової війни, збереглися дзвонарські династії. Опитування та спостереження за грою старих дзвонарів доповнювати фіксацією за допомогою звукозаписуючих пристроїв; зобразити виконавців підчас дзвоніння на фото- й відеоапаратурі.

Лінгвістичний напрям завбачає переклад з іноземних мов (латинської, польської, німецької, румунської, угорської та ін.) і церковнослов’янської тих архівних матеріалів, монастирських хронік, які не доступні широкому колу читачів.

Ергологічний напрям передбачає: а) вивчення історії виробництва дзвонів у Західній Україні, зокрема, як найбільш характерного й відповідального виду відливництва; б) хіміко-аналітичних досліджень за окремими хронологічними періодами й установлення локальних явищ щодо рівня фізико-хімічних знань майстрів, їх умінь у поводженні з металами та сплавами; в) студій особливості різних форм дзвонів, матеріалу, їхній вплив на звучання тощо.

Напрям студіювання уставних основ використання дзвонінь, їх канону в богослуженні має такі аспекти: а) осмислення канонічних церковних уставів, що дасть змогу визначити ідеальний порядок і репертуар дзвонінь; б) означення меж допустимих коливань в організованості й репертуарі дзвонінь – від маленької сільської церкви до митрополичих соборів; в) виявлення динаміки історичного розвитку уставних приписів, регіональні й етнорегіональні особливості; г) визначення важливості дзвонів і їхніх попередників бил як літургійно-музичних інструментів у монастирському побуті; ґ) студіюванню розвитку в чернечих обителях церковного дзвоніння як запоруки розповсюдження дзвонів і вдосконалення їхньої музики; д) дослідження особливостей дзвоніння в християн національних меншин на українських землях (болгар, вірмен, німців, поляків, румун, сербів, угорців та ін.) і віднайдення можливих елементів взаємодії тощо.

Вивчення різноманітних функцій бил, дзвонів і регламентованих дзвонінь у військово-оборонному, церковному й світському житті України допоможе знайти ті приписи, де починає мінятися вказівка про використання вже не била чи клепала, а дзвона та сприятиме встановленню часу появи нової термінології, відтворенню реальної картини настання перелому щодо цього в Типіконах, формування уставних засад функціонування дзвонінь в українському богослуженні.

Музикознавчий напрям передбачає: а) дослідження побутування дзвонарства в церковно-літургійному контексті, зокрема в описі розвитку церковної музики; б) вивчення дзвоніння як одного з чинників розвитку церковного співу, зокрема не тільки підґрунтя розвою його багатоголосся, а й запоруки формування т. зв. національної школи звуку; в) реконструювання різновидностей світських і церковних дзвонінь минулих століть на різних теренах України із музики її композиторів; г) вивчення в інструментальних і хорових творах індивідуальних особливостей наслідування дзвонарського мистецтва, синтезі тембру дзвонів засобами оркестру тощо.

Інструментознавчий напрямок завбачає: а) дослідження дзвона як одного з найменш вивченого специфічного ударного музичного інструмента, що тісно зв’язаний із церковним обрядом; б) систематизацію історичних відомостей про била й появи дзвонів у Русі-Україні та їхнє використання на теренах Західної України; в) опис дзвоніння як особливого народного мистецтва; г) фіксування дзвонарських композицій; ґ) перегляд характеристики ударних народних музичних інструментів при описі українського інструментарію.

Напрям вивчення дзвіниць як пленерних музичних споруд потребує збирання фіксацій, описів дзвіниць, систематизації планів міст, монастирів, де показані дзвіниці; систематизація типів споруд для дзвонів на теренах Прикарпаття. Проведення паспортизації давніх дзвіниць краю та створення електронної бази даних про дзвіниці, куди вносити також відомості про нові значиміші споруди для дзвонів.

Напрямок дослідження мистецтва гри дзвонарів та їхньої підготовки передбачає: а) пошук архівних матеріалів, зокрема стосовно уваги влади й громади до паламарів і дзвонарів; б) джерел про осередки підготовки дзвонарів, зокрема навчання в чернечих обителях (важливим є опрацювання 84 фондів монастирів Центрального державного історичного архіву України (м. Київ), фонду Монастирі Василіанські Львівської національної наукової бібліотеки імені Василя Стефаника НАН України й ін.); в) вихід з ініціативою створення у м. Івано-Франківську концертної дзвіниці (площа Андрея Шептицького); г) проведення занять із дзвонарями й фестивалів дзвонарського мистецтва.

Акустичний напрямок завбачає: а) запис звучання дзвонів і дзвонінь у регіонах Західної України; б) вивчення віброакустичних характеристик старих і нових дзвонів і споруд для них, що дасть можливість зібрати електронну базу даних і буде підґрунтям відродження за допомогою добре відлитих дзвонів давніх традиційних дзвонінь; в) укладання списку індивідуальностей дзвонів (нотування їхніх звукових спектрів, які б містили повну характеристику цих ідіофонів у електронній базі даних). З цією метою, при відсутності спеціальної апаратури, залучати фахівців, які б, завдяки феноменальному слуху, могли це зробити (не просто визначати висоту будь-якого звука, а й розрізняти тони, що нагромаджують при звучанні дзвона складні співзвуччя).

Вивчення, зокрема з використанням спеціальних фізико-акустичних приладів, впливу різних конструкцій дзвіниць зі своїм підбором (ансамблем) бил і дзвонів на якість звучання дзвонарської музики стане запорукою: а) розробки рекомендацій відносно покращання якості звучання дзвонів, зокрема з урахування сплаву, з якого відлиті ці інструменти, їхньої форми, матеріалу, з якого збудована дзвіниця, місця її розташування, розмірів, конструкції, зокрема кількості й величини голосників тощо; б) порад стосовно ураховування цих чинників при проектуванні й зведенні дзвіниць.

Напрям студіювання регіонально-стильових особливостей дзвонінь передбачає: а) систематизацію місцевих виконавських традицій, дзвонарську термінологію та її етимологію, техніку гри, музичні композиції, характерні співзвуччя, типи фактури, ритмічні формули тощо; б) урахування різних способів підвішування дзвонів і способів приведення їх до звучання в різних регіонах України.

Термінологічний напрям завбачає розробку семантико-етимологічних питань термінології дзвонарства України, укладання Словника із дзвонознавства.

Малярський напрям передбачає: а) складання каталогу малярських творів, що так чи інакше зображають різні життєві ситуації, які потребували церковних і світських дзвонінь; б) систематизацію різних змалювань дзвонів і дзвонарів у візуальних джерелах (графічних, у т. ч. книжкових, жанрових та історичних, народних картинах, гуцульських кахлях тощо) як основи вивчення різних способів підвішування дзвонів, прийомів гри на них, одяг паламарів як джерело інформації про їхній соціальний статус тощо.

Культурологічний напрям завбачає: а) вивчення музики дзвонів як невід’ємної з княжих часів складової звукового довкілля сіл і міст, а дзвонарства як одного з найхарактерніших чинників історії української культури й музичного мистецтва; б) дослідження специфіки церковних і світських дзвонінь та їхнє функціонування в різних ситуаціях як у минулому, так і тепер; в) оцінку значення для духовної культури українців художнього феномену дзвонів, церковних і світських дзвонінь; г) студії вписування дзвонінь у систему часовимірних категорій і визначення місця у співвідношенні з такими поняттями, як звук, символ, мова, мовлення, простір, час; ґ) дослідження впливу дзвонінь на мораль, звичаї та відображення музики дзвонів у народній культурі.

Літературно-мемуарний напрям передбачає: а) пошук мемуарів тих людей, які пам’ятають церковні та світські дзвоніння ще до Другої світової війни на теренах Галичини як особливе художньо-естетичне явище, невіддільне від соціального оточення, його невід’ємний атрибут і передали це у своїх спогадах; б) студіювання української прози й поезії як запоруки кращого відчуття через твори майстрів художнього слова сили впливу дзвонарської музики на людей, основи диференціації наших почуттів, повнішого переживання при сприйнятті дзвонінь.

Памятко-охоронний напрямок завбачає: а) введення до наукового обігу документів, відповідно з якими проводилася реквізиція дзвонів у Першу й Другу світові війни; б) розшук описів давніших пам’яток дзвонарського мистецтва, які були реквізовані на мілітаристські потреби й прослідковування їхньої подальшої долі; в) розробку методики опису дзвона як унікального взірця мистецтва, що має історичну цінність із погляду культури, науки й техніки; г) написання практичних рекомендації стосовно збереження дзвонів і бил, традицій дзвонінь; ґ) вирішення на всеукраїнському рівні назрілого питання охорони дзвонів як мистецьких пам’яток; д) підготовку паспорта на дзвін; е) створення спеціальної електронної бази даних про дзвони України, де поміщені паспорт і зафіксовані в ньому відомості про дзвін.

Навчально-виховний напрям передбачає: а) дослідження значення дзвонів і дзвонінь у соціалізації особистості й розробку для цього психолого-педагогічних основ формування в зростаючого покоління поваги та шанобливого ставлення до дзвонарства; б) дослідження психолого-педагогічних умов музично-художньої підготовки слухачів дзвонарської музики; в) розробку системи навчально-виховної роботи, спрямованої на підготовку майбутніх учителів до виховання дітей і підлітків засобами педагогічного потенціалу дзвонарства.

  1. Функції

Основною функцією Центру є реалізація сформульованих основних завдань і пропаганда їхніх результатів. Важливою місією Центру є залучення до пошукової роботи студентів, створення умов для опублікування їхніх перших наукових спроб стосовно дослідження історії побутування дзвонарства в селах чи містах.

  1. Права та обовязки
  2. Центр дослідження має право безперешкодно реалізувати поставлені наукові завдання, залучати до їхнього вирішення всі доступні джерела інформації, звісно, якщо це відповідає чинному законодавству стосовно регламентації внутрішньої діяльності університету.
  3. Обов’язки Центру полягають передусім у реалізації наукових завдань, які заплановані на кожен календарний рік. Важливим обов’язком є залучення студентів до наукових студій, створення умов для публікації перших наукових спроб.
  1. Керівництво
  2. Керівником Центру є директор, який призначається наказом ректора. Директором може бути кандидат наук, який уміє організовувати науково-дослідну роботу. Він виконує функцію реалізації основних наукових завдань, які стоять перед перед Центром, координації діяльності науковців, які ведуть певні напрями кампанологічних студій. Директор відповідає за планування роботи на поточний рік, контролює роботу лаборанта, формулює нові завдання наукового пошуку, шукає позабюджетні джерела фінансування, бере участь у розробці нормативно-методичного забезпечення.
  3. Персональним правом директора є встановлення кола відповідальності позаштатних наукових кореспондентів, використання заходів стосовно заохочення чи стягнення лаборанта Центру.
  4. Директор несе відповідальність за стан документації, її відповідність вимогам нормативно-правових актів, стандартів, вірогідність інформації, її нерозголошення, організацію функціонування Центру, координацію роботи з іншими науковими підрозділами, роботу зі штатним працівником, а також за невиконання завдань, покладених на церівника цим положенням.
  5. Директор Центру призначається та звільняється наказом ректора університету за поданням проректора з наукової роботи.
  1. Організація роботи
  2. Наукова проблематика в українській органології стосовно студіювання феномену дзвонів і дзвонінь в Україні та програмні завдання, як підстави для системних досліджень, потребують об’єднання зусиль фахівців різних галузей знань. Це сприятиме комплексному вивченню питань поширення українського дзвонарства, поважного місця музики дзвонів у духовному житті народу, його художній культурі, що передбачає залучення до науково-дослідницької діяльності талановитої молоді з числа студентів, аспірантів, молодих вчених, які працюють у різних наукових напрямках, що стосуються дзвонознавчих студій.
  3. Виконання спільних науково-дослідницьких проектів, програм, окремих досліджень науковцями академічних наукових закладів і співробітниками Центру із залученням широкого кола науковців і освітян регіону.
  4. Організація інформаційно-видавничої діяльності, яка б забезпечила публікацію та поширення отриманих наукових результатів, їх авторський захист і пріоритет, упровадження в практику діяльності світських і релігійних навчальних закладів.
  5. Організація виступів по телебаченню та радіо, написання статей у газети, у яких розповідати про наукові досягнення Центру.
  1. Взаємовідносини з іншими структурними підрозділами

Центр виконує отримані розпорядження працівників наукового відділу, канцелярії, відділу кадрів, бухгалтерії, що входять до їхньої компетенції, стосовно надання інформації, погодження документів, спільного виконання роботи тощо.

        

 

Директор Центру дослідження дзвонарства    …………….   Кіндратюк Б.Д.

«15» грудня 2013 р.